Життя в гуртожитку — це мікс хаосу, сміху, нічних розмов, тарганів, дружби таборотьби за особистий простір. Хтось адаптується швидко, хтось за кількатижнів, а комусь потрібно і кілька місяців, щоб навчитися жити в ритмі великогоспільного дому. Я запитала студенток-журналісток, які вже не перший рік живуть у гуртожитку,що було найважчим, які хитрощі допомогли їм вижити й що вони радятьновачкам. Дарʼя Максимова, 4 курс — Що було найскладнішим у перші місяці життя в гуртожитку?— Відсутність особистого простору. Особливо складно було, коли під вечірсусідки приходили з пар, з роботи, всі втомлені, кожному треба приготувати їсти,посушити голову, поговорити гучно по телефону. Я майже весь час проводила унавушниках, бо по-іншому просто не чула власних думок. — Які лайфхаки полегшили тобі побут?— Найголовніше — налагодити максимально дружні стосунки з сусідами: і вкімнаті, і на поверсі. Багато знайомитись, гарні звʼязки дуже потрібні вгуртожитку. — Що порадиш тим, хто нещодавно переїхав у гуртожиток, або ж тільки-но збирається переїжджати?— Не шуміть після 11 вечора, не слухайте російську музику, не приводьте своїгучних друзів уночі в блок (звернення до моїх сусідок-першокурсниць).Поважайте своїх сусідів і їх особистий простір, не будьте егоїстами. Віталіна Павленко, 4 курс — Що було найскладнішим у перші місяці життя в гуртожитку?— Знайти спільну мову з сусідкою, адже ми абсолютно різні. Їй довелосьзмиритися з тим, що я люблю збирати хлам. — Які лайфхаки полегшили тобі побут?— Багато спілкуватися. На першому курсі я перезнайомилась десь, напевно, з30-40% всіх мешканців, і навіть зараз ходжу і вітаюсь з кожним третім)Гуртожиток мені одразу сподобався, бо мене поселили на найвеселіший поверх. — Що порадиш тим, хто нещодавно переїхав у гуртожиток, або ж тільки-нозбирається переїжджати? — Від тарганів допоможе тільки «Advion Cockroach». І мийте посуд одразу.   Аліна Глуханич, 2 курс — Що було найскладнішим у перші місяці життя в гуртожитку?— Найскладнішим, напевно, було звикнути, що тепер мій особистий простір треба ділити ще з кількома людьми.Також важко було звикнути до наявності тарганів у гуртожитку, бо скільки б ти їхне виводила, вони все одно десь вилізуть. — Які лайфхаки полегшили тобі побут?— Не те що б лайфхаки, а, скоріше, риси характеру – комунікабельність,екстравертність та вміння пристосовуватися до обставин. — Що порадиш тим, хто нещодавно переїхав у гуртожиток, або ж тільки-нозбирається переїжджати?— Не бійтеся, бо гуртожиток – це школа життя, де ви навчитеся самостійності,знайдете багато нових знайомств, а надалі, можливо, й друзів. Це місце, завдяки якому, у вас буде багато спогадів, навичок та приємних моментів. Як бачимо, з історій Дарʼї, Віталіни та Аліни, гуртожиток — це місце, денайважливішими стають взаємоповага, комунікація і вміння пристосовуватисядо обставин. Відповідальність за свій простір, дружні стосунки з сусідами інавіть маленькі хитрощі — як вчасно помити посуд чи використати правильнийзасіб від тарганів — роблять життя легшим і приємнішим. Тож, якщо ти тількипочинаєш свій шлях у гуртожитку, не бійся відкриватися, заводити знайомства іпам’ятай: саме ці моменти — і є справжнім багатством студентського життя.Через труднощі ти зростатимеш, а завдяки новим друзям і спільнимпереживанням гуртожиток перетвориться з простої кімнати на дім, дезалишаться найтепліші спогади. Авторка: Катерина Качуровська, студентка ОП «Реклама та звʼязки з громадськістю»