Минулого тижня у Молодіжному центрі «YouthHub» відбулася просвітницька зустріч для студентів різних фахів, присвячена темі домашнього насильства й реальним механізмам допомоги постраждалим. Захід мав практичний фокус — учасникам пояснили, куди звертатися, що робити і як себе захистити. Зустріч відбулася у форматі тренінгу ц відкритої розмови. Спікеркою стала  юристка, адвокатка та медіаторка з 16-річним досвідом у сфері сімейного та цивільного права Діана Міллер Під час заходу учасникам пояснили, що відповідно до законодавства України домашнє насильство може мати різні форми — фізичну, психологічну, сексуальну та економічну. Йдеться не лише про фізичні удари, а й про контроль, приниження, погрози, маніпуляції чи обмеження доступу до коштів і житла. Яку допомогу можна отримати безкоштовно?  За словами Діани Міллер, в Україні вже багато років працює розгалужена система допомоги постраждалим від домашнього насильства. Зокрема, у Закарпатській області діють кризові кімнати, куди можна звернутися у небезпечній ситуації. «Потерпілі можуть перебувати там до двох тижнів абсолютно безкоштовно. З ними працюють психологи та соціальні працівники, допомагають знайти житло, пройти перекваліфікацію або навіть отримати стартові пакети для нової професії», — пояснила спікерка». Кризові бригади: допомога, яка приїжджає до вас У разі екстреної ситуації на виклик виїжджають кризові бригади, до складу яких входять психологи та соціальні працівники. Такі бригади працюють по всій області та направляються, зокрема, після звернення на гарячу лінію 15–47. «Це команда, яка реально допомагає людині вийти з кризової ситуації. Але ключове — знати, що така допомога існує», — наголосила Міллер». Якщо викликаєте поліцію — важливо знати про «Поліну» Юристка окремо звернула увагу на те, що у випадках домашнього насильства слід викликати не просто поліцію, а спеціалізований підрозділ “Поліна”. «Цей підрозділ займається виключно справами домашнього насильства і правильно оформлює всі документи. Коли  акти та протоколи складає патрульна поліція, у дев’яносто відсотків випадків кривдників не притягують до відповідальності. Про це дуже важливо знати». Чому діяти потрібно негайно Під час зустрічі студентам пояснили: навіть якщо сліди насильства з’являються не одразу, звертатися по допомогу потрібно негайно — до поліції або травмпункту. «Якщо звернутися через кілька днів, справу можуть просто закрити. Система працює так: подія — і одразу виклик», — наголосила Діана Міллер». Куди звертатися по допомогу: контакти Учасникам заходу нагадали ключові безкоштовні гарячі лінії, які працюють цілодобово: 15–47 — урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та домашньому насильству 0-800-500-335 або 116-123 — національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства 0-800-500-225 або 116-111 — дитяча гаряча лінія 15–45 — урядовий контакт-центр 0-800-213-103 — гаряча лінія з надання безоплатної правової допомоги Учасникам нагадали й про альтернативні механізми захисту, якщо поліція не реагує належним чином. Зокрема, можна звертатися на урядову гарячу лінію та подавати скарги на дії правоохоронців. В кожній області працює незалежний поліцейський, призначений Міністерством внутрішніх справ, який контролює такі звернення. «Важливим інструментом боротьби проти домашнього насильства є урядова гаряча лінія. Якщо ви викликали поліцію, і ви не отримали допомогу належним чином, то в такому випадку  телефонуйте на урядову гарячу лінію». Чому ця тема особливо актуальна сьогодні За словами спікерки, з початку повномасштабної війни кількість випадків домашнього насильства в Україні зросла втричі. Хронічний стрес, втрата стабільності, роботи й житла суттєво загострили внутрішні конфлікти в родинах. Водночас проблема дедалі частіше залишається прихованою — через страх та недовіру до системи захисту. У цьому контексті просвітницькі зустрічі для молоді мають критичне значення. Діалог у YouthHub, що об’єднав студентів, показав запит на практичні знання й готовність говорити про складні теми відкрито.  Обізнаність про реальні механізми захисту — виклик спеціалізованого підрозділу поліції, звернення до кризових бригад, гарячих ліній і правової допомоги — дає можливість діяти вчасно й ефективно. Домашнє насильство — це проблема, з якою людина не повинна залишатися наодинці. Автор: Анастасія Джупіна, студентка 4 курсу кафедри журналістики

Коли здається, що варіантів більше немає, ці питання виникають самі собою. Самогубство – це вихід? Чи є запасний? Самогубство серед молоді залишається однією з найбільш болючих і замовчуваних проблем сучасного суспільства. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2021 році 727 тисяч людей наклали на себе руки. Мовою цифр — це понад одна смерть на кожну сотню із загальної кількості смертей у світі. Кожні 43 секундихтось свідомо обирає завершити своє життя.   “У мене погані думки. Про самогубство. Вже більше трьох років. У мене був план зарізати себе. Але до цього не дійшло. Я хотіла стрибнути під машину. Мені різко цього захотілося. Я не стрибнула. Тепер я ходжу вулицями, де їздить мало машин. Я відчуваю смерть. Допоможіть! Заспокойте мене! Ці думки не мої. Вони самі з’являються”. reddit ВООЗ зазначає, що, попри незначне зниження показників за останні два десятиліття, ситуація залишається надзвичайно складною. З 2000 до 2021 року кількість самогубств скоротилася на 35%. Якщо ж така тенденція збережеться, до 2030 року зниження становитиме лише 12% — замість прогнозованих 33%. “Життєві думки. Мрію вже зробити це довго, швидше за все, з 9 років. Були самогубств, але мене врятували. я стараюсь просто говорити з людьми, не думати про погане. Це іноді допомагає, але ситуації бувають гірші.” reddit Подібні зізнання в соцмережах — не поодинокі. Якщо поглянути на цифри, вони справді шокують. Поки ви читаєте цей текст (а це приблизно 4 хвилини), нескладно порахувати, скільки людей у світі вирішують покінчити зі своїм життям: позбавити батьків дитини; кохану людину — надії; друзів — спокою; дитину — одного з батьків… Варто зауважити: у більшості випадків суїцидальним діям передують довгі роздуми та внутрішня боротьба. Це не імпульс «тут і зараз», а процес, у якому біль поступово здається нестерпним. Багатьох лякають самі думки про суїцид. Інколи вони з’являються без очевидних причин — і це жахає ще більше. Як знизити рівень стресу в такій ситуації?       «Мені допомогло те, що я одружився. У мене були такі ж думки. І досі є. І кожного разу я дивлюся на дружину, або згадую про неї, якщо вона не поруч, і думки відходять».  reddit Едвін Шнайдман — батько сучасної суїцидології — пояснював такий стан як нестерпний психологічний біль, якого людина прагне позбутися. Психолог вірив, що відкрита розмова, підтримка та зниження емоційного болю є ключами до подолання суїцидальних думок. «Люди не хочуть померти — вони хочуть припинити біль» Едвін Шнайдман Часто люди не говорять про власні проблеми через страх осуду, невпевненість у собі чи недовіру до інших. Саме для таких випадків існують організації підтримки. Зокрема Mental Health Europe — європейська неурядова організація, що працює з ментальним здоров’ям, включно із запобіганням самогубствам. Її спеціалісти створили інтерактивну карту з телефонами довіри та сервісами підтримки молоді в усіх європейських країнах. В Україні доступні, зокрема, такі контакти: Lifeline Ukraine — гаряча лінія запобігання самогубствам (номер: 7333); Teenergizer — онлайн-консультації для дітей та і підлітків.    Якщо вас турбують думки про самогубство, не варто замикатися в собі й переживати все наодинці. Є люди, яким ви потрібні. Є фахівці та організації, готові підтримати й допомогти повернути інтерес до життя. Пам’ятайте: це біль, який може скінчитися, якщо почати його лікувати.

11 грудня в Молодіжному центрі «YouthHub» міста Ужгорода, відбулася офіційна презентація настільної екологічної гри «VIRIDIS». Проєкт, розроблений українською командою, має на меті формування екосвідомості через освітню гейміфікацію. Усі 18 примірників першого тиражу були безкоштовно передані до освітніх та молодіжних осередків у Закарпатській, Львівській, Херсонській та Волинській областях. Події гри «VIRIDIS» розгортаються в альтернативній Україні. Це кооперативна стратегія з елементами соціальної дедукції, де гравці беруть на себе ролі рятівників країни: екологів, активістів, фермерів чи інженерів. У кожного з 15 персонажів є унікальні здібності та цілі. Головна місія команди — спільними зусиллями знизити рівень забруднення («Екотрек») до нуля, щоб запобігти екологічній катастрофі. Ігровий процес ускладнюється наявністю прихованих антагоністів — персонажів, які прагнуть хаосу та наживи. Гра інтегрує реальні екологічні проблеми та методи їх подолання, змушуючи учасників аналізувати причинно-наслідкові зв’язки своїх ігрових рішень. Цей рефлексивний аналіз є ключовим інструментом для формування нової екосвідомості в молоді. Перший тираж гри, що складається з 18 примірників, було розподілено серед таких закладів: Заклади Ужгорода та Закарпаття: Молодіжний центр «YouthHub» УжНУ Філологічний факультет УжНУ Природничо-гуманітарний фаховий коледж УжНУ Центр гуманітарно-виховної роботи, профорієнтації та працевлаштування УжНУ Ужгородський науковий ліцей Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів для глухих дітей Станція Уж. Арт-простір Закарпатський обласний молодіжний центр Молодіжний центр «Хаб Ідей та Творчості» (с. Нижнє Болотне) Молодіжний центр «Платформа розвитку» (с. Поляна, Мукачівський район) Заклади Львівської, Херсонської та Волинської областей: 12. Самбірський Молодіжний центр (Самбір) 13. Стрийський молодіжний центр (Стрий) 14. Молодіжний центр ЛНТУ (Луцьк) 15. Active Kids Kherson (Херсон) Ідея «VIRIDIS» народилася спонтанно у квітні під час тренінгу «ReSource» від платформи ініціатив «Теплиця». Розробка тривала понад сім місяців. Після невдачі на першому хакатоні, де проєкт не отримав фінансування, команда вірила в потенціал «VIRIDIS». Згодом, завдяки зміні обставин, фінансування було передано розробникам, що дозволило запустити виробничий процес. Над грою працював тандем розробників: Нікіта Лісовець (автор ідеї, керівник проєкту та відповідальний за виробництво і логістику) та Дарина Янцо (режисерка, сценаристка, яка прописала світ, сюжет та деталізовані характери 15 персонажів, а також проводила тесту вання ігрового балансу). Наразі автори проєкту відкриті до індивідуальних замовлень. У майбутньому «VIRIDIS» планують перекласти англійською мовою та розглянути можливість створення комп’ютерної адаптації. Гру  створено командою ДВНЗ «УжНУ» в рамках проєкту  “Viridis”,  який реалізувався в рамках проєкту «Re:Source», від  ГО «ПІ «Теплиця» в рамках програми «Розширення психолого-соціальної підтримки, навчання життєвим навичкам і програм розширення можливостей для молоді та зміцнення молодіжних центрів в трьох регіонах» за фінансової підтримки уряду Німеччини через німецький державний банк розвитку KFW та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).  

17 грудня 2016 року в обласній філармонії в Ужгороді пройшов фестиваль закарпатського вертепу, який уже вдруге об’єднав шанувальників різдвяних традицій з різних куточків краю. Ініціаторами заходу стали Українська академія лідерства та Закарпатська обласна військова адміністрація. Цьогоріч фестиваль зібрав понад сотню учасників — вертепні гурти приїхали  з чотирьох міст області, зокрема з Ужгорода, Мукачева, Рахівського та Тячівського районів. Кожен колектив представив власне бачення традиційного вертепу та бетлегему, демонструючи особливості місцевої культури, обрядів і пісенної спадщини. Глядачі мали змогу побачити різноманіття закарпатських різдвяних традицій і відчути атмосферу справжнього народного свята. «Фестиваль — це хороша можливість познайомитися, поспілкуватися та обмінятися досвідом між громадами», — зазначила заступниця керівника регіонального центру Івана М анелюк. Особливу увагу привертали костюми учасників: вертепники були одягнені в національне вбрання з характерними елементами своїх регіонів, що додавало дійству автентичності та колориту. Фестиваль закарпатського вертепу вкотре підтвердив, що різдвяні традиції залишаються живими та об’єднують людей навколо спільних цінностей і культурної спадщини.