Знайомимося з Анастасією Сабов. Хто вона така, нова голова студради УжНУ, і з якими поглядами?
— Чому вирішила стати головою студради?
— Хочу зробити життя студентів кращим, цікавішим, оптимізованим. Я вже два роки в студентському самов рядуванні. Відразу організувала концерт до Дня свободи і гідності. Чому саме я? Мама своїм прикладом навчила тримати слово. Я — за чесність. Хочу, щоб студенти знали, що в них є опора. Крім того, напевно, і сама хотіла вийти на новий рівень, адже два роки виконувала обов’язки заступниці профкому. Тепер опановуватиму нову навичку — керування командою.
— Який з учинків мами про дотримання слова тебе вразив?
— Насправді їх багато. Часто в неї були ситуації в житті, коли жертвувала своїми принципами або матеріальними благами для того, щоб підтримати іншу людину, бо пообіцяла допомогти. Мама — дуже сильна жінка, вона для мене приклад.
— Що ти відчувала в день виборів?
— Хвилювання. Особливо за день до виборів. Агітація завершилася, день тиші, сидиш і гадаєш: ну, вже нічого, зроблено максимум, який від тебе залежав. І думки: “Проголосують чи ні?” Усе одно переживаєш…
— Що тобі сподобалося в роботі попереднього голови студради?
— Наприклад, є бюджет Студентської ради. Минулі голови домовились зі студентським науковим товариством, що з цього бюджету виділятимуть 10% для поїздок, відряджень… Тому що вони не мають власного бюджету. Це продовжиться і за моєї каденції. Ми не забуваємо про науку, вона важлива. А ще концертна діяльність — торік був дуже г
арний захід у драмтеатрі. Зібрали понад 200 тисяч для Збройних сил України. Тоді головоюбув Марк Ердевдій (березень – листопад 2024). Сподіваюся, цього року теж зробимо щось таке.
— А що плануєш змінити в роботі попередників?
— Складно відповісти, бо за час мого навчання обрали лише одного голову. У всіх є свої помилки. Я не можу судити. Теж можу помилятися. Єдине — не розділяла б профбюро й студраду. Я постійно крутилася в тих внутрішніх колах, знаю, що кажу. Хоч це дві різні організації, але впродовж останніх п’яти років межа між ними розмилася. Займаються буквально всім. Хоя профком більше — пільгами, соціальними, побутовими питаннями. Студрада — переважно заходи, відрядження. Раніше був поділ усередині команди, сварки, непорозуміння. Такого б не хотіла, то відображається на студентах. Вони дивляться на нас і беруть приклад. Тобто насамперед ми про них і для них. Бо голову студради обирають студенти. Не хотіла б їх підвести, у цьому питанні зокрема.
— Що ти вже знаєш, що хочуть студенти?
— Є багато питань. на кожному факультеті — по-різному. Наприклад на медичному більше питали про спорт. Хтось, зокрема, про армрестрінг. Гуртожитки — зовсім окрема тема, бо в першому, другому, третьому гуртожитках є проблеми з гарячою водою. І кожен, кого не питаєш: гаряча вода, пральні машини. Потім ванни, ремонт… Якщо в гуртожитку №4 Юрій Юрійович стежить за всім, то й тримається все на рівні. А в “нижніх” гуртожитках, зокрема, проблема з гарячою водою. Також кульгає обізнаність студентів у тому, хто може їм допомогти.
— Коли помітили проблему “необізнаності” студентів?
— Давно, якщо відверто. Під час агітації — ще більше. Нам підкинули ідею: якщо студенти приходять на якийсь захід — пропонувати їм підписатися на “uzhnu_students”. Хочемо зробити серію дописів із різними факультетами, щоб долучалися юнаки, дівчата з усіх підрозділів.
— На якому факультеті тебе найбільше чекали?
— Найбурхливіша реакція була на на факультеті здоров’я та виховання. Там дуже активна молодь. Потім економічний підрозділ гарно зустрів, факультет іноземної філології (звідти моя заступниця — Олена Керецман).
— Що тобі імпонувало в стратегії твого опонента?
— Була цікава ідея з додатком “Універ”. І ми трішки думали, як його переграти. Запропонували телеграм-бот. Також ініціатива зборів для студентів, котрі живуть в гуртожитках, аби обговорювати проблеми. Думаю, спробую реалізувати й це: раз чи двічі на місяць приходити й слухати, що насправді турбує молодь. Не скажу, що зможемо все вирішити але хоч докладемо зусиль, говоритимемо з керівництвом, адміністрацією, щоб розв’язати те або інше питання.
— Плануєте далі співпрацювати з опонентом?
— Так. Я тільки за, він може бути залучений до будь-якого процесу залежно від бажання.
— За що зі своєї програми взялася насамперед?
— Ще коли тривала агітація, я, до прикладу, поспілкувалася із Сергієм Денисенком щодо проведення Ліги сміху в УжНУ. Але, думаю, трішки модернізуємо формат. Також говорила з директором стадіону “Авангард” Віктором Качуром стосовно проведення спортивних заходів. Проблему інформування студентів теж починаємо вирішувати.
— Раніше й зараз тебе можна побачити з попередньою верхівкою студентського самоврядування у дружніх стосунках. Чи це може впливати на теперішні твої рішення як голови студради?
— Ми справді доволі близькі. Саша Баран (попередній голова профкому) — взагалі мій хлопець. Але насправді в нас було багато сварок щодо університетських питань. Я в нього була СММницею. Вирішили далі розділити роботу й особисте. Якщо ж говорити про Марка (попередній голова студради), із ним не спілкуємося давно. А ось з Андріаною (теперішня голова профкому) — навпаки. Ба більше, приймаємо рішення разом, щоб не було того, про що я казала на початку: аби не розділяти профком і студраду.
— На завершення проінформуй читачів “Погляду”, що буде нового за твоєї каденції або що відновиш?
— Наприклад, на ФІФі мен просили про секцію з боксу. А зараз є й пропозиція організувати тренування із самооборони. Із нового — буде телеграм-бот. Плануємо вечір “Еліас”, конкурс декламації віршів. Цей формат запозичила з Чернівецького національного університету, де навчалася. Юнаки й дівчата декламують два вірші, відповідно виграють різні призи. Також з іноземними студентами медичного факультету №2 домовилися про дебатний турнір англійською мовою. Ще ми запропонували їм турнір із крикету. А з того, що відновиться, звичайно, студентський фест. Раніше називалася “Скалка-фест”, але її зараз не можемо влаштувати, тому шукаємо інше місце.
