Життя в гуртожитку — це мікс хаосу, сміху, нічних розмов, тарганів, дружби та
боротьби за особистий простір. Хтось адаптується швидко, хтось за кілька
тижнів, а комусь потрібно і кілька місяців, щоб навчитися жити в ритмі великого
спільного дому.
Я запитала студенток-журналісток, які вже не перший рік живуть у гуртожитку,
що було найважчим, які хитрощі допомогли їм вижити й що вони радять
новачкам.
Дарʼя Максимова, 4 курс
— Що було найскладнішим у перші місяці життя в гуртожитку?
— Відсутність особистого простору. Особливо складно було, коли під вечір
сусідки приходили з пар, з роботи, всі втомлені, кожному треба приготувати їсти,
посушити голову, поговорити гучно по телефону. Я майже весь час проводила у
навушниках, бо по-іншому просто не чула власних думок.
— Які лайфхаки полегшили тобі побут?
— Найголовніше — налагодити максимально дружні стосунки з сусідами: і в
кімнаті, і на поверсі. Багато знайомитись, гарні звʼязки дуже потрібні в
гуртожитку.
— Що порадиш тим, хто нещодавно переїхав у гуртожиток, або ж тільки-но
збирається переїжджати?
— Не шуміть після 11 вечора, не слухайте російську музику, не приводьте свої
гучних друзів уночі в блок (звернення до моїх сусідок-першокурсниць).
Поважайте своїх сусідів і їх особистий простір, не будьте егоїстами.
Віталіна Павленко, 4 курс
— Що було найскладнішим у перші місяці життя в гуртожитку?
— Знайти спільну мову з сусідкою, адже ми абсолютно різні. Їй довелось
змиритися з тим, що я люблю збирати хлам.
— Які лайфхаки полегшили тобі побут?
— Багато спілкуватися. На першому курсі я перезнайомилась десь, напевно, з
30-40% всіх мешканців, і навіть зараз ходжу і вітаюсь з кожним третім)
Гуртожиток мені одразу сподобався, бо мене поселили на найвеселіший поверх.
— Що порадиш тим, хто нещодавно переїхав у гуртожиток, або ж тільки-но
збирається переїжджати?
— Від тарганів допоможе тільки «Advion Cockroach». І мийте посуд одразу.
Аліна Глуханич, 2 курс
— Що було найскладнішим у перші місяці життя в гуртожитку?
— Найскладнішим, напевно, було звикнути, що тепер мій особистий простір треба ділити ще з кількома людьми.
Також важко було звикнути до наявності тарганів у гуртожитку, бо скільки б ти їх
не виводила, вони все одно десь вилізуть.
— Які лайфхаки полегшили тобі побут?
— Не те що б лайфхаки, а, скоріше, риси характеру – комунікабельність,
екстравертність та вміння пристосовуватися до обставин.
— Що порадиш тим, хто нещодавно переїхав у гуртожиток, або ж тільки-но
збирається переїжджати?
— Не бійтеся, бо гуртожиток – це школа життя, де ви навчитеся самостійності,
знайдете багато нових знайомств, а надалі, можливо, й друзів. Це місце,
завдяки якому, у вас буде багато спогадів, навичок та приємних моментів.
Як бачимо, з історій Дарʼї, Віталіни та Аліни, гуртожиток — це місце, де
найважливішими стають взаємоповага, комунікація і вміння пристосовуватися
до обставин. Відповідальність за свій простір, дружні стосунки з сусідами і
навіть маленькі хитрощі — як вчасно помити посуд чи використати правильний
засіб від тарганів — роблять життя легшим і приємнішим. Тож, якщо ти тільки
починаєш свій шлях у гуртожитку, не бійся відкриватися, заводити знайомства і
пам’ятай: саме ці моменти — і є справжнім багатством студентського життя.
Через труднощі ти зростатимеш, а завдяки новим друзям і спільним
переживанням гуртожиток перетвориться з простої кімнати на дім, де
залишаться найтепліші спогади.
Авторка: Катерина Качуровська, студентка ОП «Реклама та звʼязки з громадськістю»
